П`ятниця, 2018-05-25, 5:41 PMГоловна

Пошук

Погода в Житомирі

Календар

«  Липень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031

Категорії розділу

Живе диво [17]
Живе диво
Довкілля [25]
Земля [92]
Земля
Вода [28]
Вода
Надра [15]
Надра
Новітні технології [20]
Новітні технології
Зелений контроль [146]
Зелений контроль
Консультації, роз’яснення, поради [70]
Консультації, роз’яснення, поради
Ліс [49]
Оголошення, реклама [0]
Природно заповідний фонд Житомирщини [13]
Природно заповідний фонд Житомирщини
Відео [1]
Цілюща сила природи [54]
Наші домашні улюбленці [40]

Друзі сайту

Статистика

Головна » 2016 » Липень » 26 » Нові родовища — нові перспективи
11:18 AM
Нові родовища — нові перспективи

 

Керівник ДП «Олевськторф» Сергій Палюк.

Торф – споконвічний поліський природний ресурс і популярне органічне добриво. На жаль, його масштабний, промисловий видобуток зараз ведеться лише в Олевському районі, а ще 20 років тому торф добували і переробляли на торфобрикети у Лугинському і Новоград-Волинському районах.


Дочірнє підприємство «Олевськторф» державного підприємства «Житомирторф» не має своєї переробки на брикети і напівбрикети, але це, на сьогодні, радше «плюс», ніж «мінус». Адже олевський торф – це, насамперед, рідкісне органічне добриво, яке залюбки придбавають квітникарі, садоводи і фермери для внесення на поля і городи. Його поживних, органічних речовин вистачає на 5-8 років, тому це ще й надто вигідне добриво. Досвідчені агрономи про це добре знають.

— Олевські торфодобувники поступово завоювали ринок фрезерного торфу сільськогосподарського призначення, — розповідає в. о. директора ДП «Олевськторф» Сергій Павлюк. – На підприємстві діє і своєрідна «збагачувальна» лінія, де торфосуміші можна насичувати до необхідної консистенції. Ми також фасуємо торф у спеціальні мішки й пакети різних об’ємів, скажімо, для квітів й розсади є дво—п’яти-кілограмові пакети. Великі партії торфу вантажаться у спеціально обладнані автомобілі й вивозяться насипом. А якщо є більш серйозні замовлення, то його можна вивозити і вагонами, адже станція «Олевськ» — неподалік, — зазначає керівник торфозаводу.

Переважна більшість торфосировини реалізується на внутрішньому ринку, хоча окремі партії відправляються на експорт: у Словаччину і Сербію. Але через надто складну логістику про масштабні експортні відправлення мова поки що не йде. Нині великі поставки торфу здебільшого здійснюються у Київ, Київську, Харківську, Полтавську, і навіть у Чернігівську область, хоча в Чернігові є свій торф, проте він не таких якості й консистенції. Скажімо, підприємці, які займаються вирощуванням польової лохини (голубики), закуповують виключно олевський торф, тому що його поклади знаходяться у густих лісах і болотах, тож він найбільше підходить для ягідних рослин. А криворіжські металурги значні партії торфу закуповують для виплавки сталі, чим відкрили ще одну сферу його застосування. Виявляється, що фрагменти торфу посилюють міцність металу.

А ще в Олевську добувають так званий копаний торф — для грибників. Є покупці із Києва, які щомісяця замовляють по 400 тонн копаного торфу. Він — надзвичайно сирий і вологий та ідеально підходить для вирощування грибів в домашніх умовах.

За останні два роки ДП «Олевськторф» стало прибутковим. Воно здатне ефективно працювати у ринкових умовах, нарощувати виробництво. Сплачує щороку до бюджетів близько 700 тисяч гривень податків, регулярно виплачує заробітну плату, в середньому — 5-7 тисяч гривень на місяць. Півсотні робітників самовіддано працюють на торфових полях, забезпечуючи високу організацію торфовиробництва.

Але існує одна серйозна проблема – відсутність власних торфовищ. Площі всіх розвіданих покладів цієї корисної копалини «Олевськторф» орендує. Це складна бюрократична головоломка, адже, щоб правильно оформити оренду нової торфоплантації, потрібно витратити масу нервів, часу і коштів, пройти по колу десятки відомчих погоджень. Тим більше, що нові торфовища в районі розміщені, як правило, на землях державного лісового фонду. І хоча місцеві лісівники йдуть назустріч торфовидобувникам, однак кінцеві рішення про виділення «лісової» землі приймає, як відомо, Кабінет Міністрів України. Посильну допомогу в розв’язанні цієї болючої проблеми для філії державного підприємства пообіцяли надати керівники органів влади області.

Керівники торфозаводу Сергій Павлюк стверджує, що розвіданих запасів торфу в Олевському районі вистачить щонайменше на 25—30 років роботи при нинішніх темпах і потужностях. Однак і «старі» торфорозробки на околиці села Кам’янки після повного «відпрацювання» необхідно рекультивувати, привести до належного стану і передати власнику – Олевському держлісгоспу, щоб згодом там висадити молоді дерева, відновити традиційну рослинність. А до нової ділянки торфу вже прокладено дорогу, підведено електрообладнання, завезено потужну техніку і допоміжні виробничі споруди. Залишилося лише отримати всі необхідні дозвільні документи. Як бачимо, «Олевськторф» має гарні перспективи лідера сучасного торфовиробництва як в області, так і в Україні.

Володимир ВАСИЛЬЧУК.
Фото автора.

 

Категорія: Надра | Переглядів: 295 | | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Copyright "Скарбниця Житомирщини" © 2018 |