Понеділок, 2018-06-18, 6:41 AMГоловна

Пошук

Погода в Житомирі

Календар

«  Вересень 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
282930

Категорії розділу

Живе диво [17]
Живе диво
Довкілля [25]
Земля [92]
Земля
Вода [28]
Вода
Надра [15]
Надра
Новітні технології [20]
Новітні технології
Зелений контроль [146]
Зелений контроль
Консультації, роз’яснення, поради [70]
Консультації, роз’яснення, поради
Ліс [49]
Оголошення, реклама [0]
Природно заповідний фонд Житомирщини [13]
Природно заповідний фонд Житомирщини
Відео [1]
Цілюща сила природи [54]
Наші домашні улюбленці [40]

Друзі сайту

Статистика

Головна » 2015 » Вересень » 26 » Важкозрозумілі негаразди білокоровицьких вапняків
3:04 PM
Важкозрозумілі негаразди білокоровицьких вапняків

 

Довідково: Білокоровицке родовище карбонатних порід розміщене на території Лугинського та Олевського районів нашої області.
Розвідані запаси вапняків цього родовища сягають 60 мільйонів тон або 32 мільйони кубометрів, територія їх залягання – 260 гектарів.
Проектний термін використання родовища складає 75 років. Ці поклади дозволяють забезпечити потребу області у хімічних меліорантах щонайменше на півстоліття.
Як бачимо, природа, по суті, подарувала аграріям Житомирщини неоціненний скарб. Та вміло скористатися ним вони чогось не вміють, а може й не хочуть.
Сам кар’єр вапнякових матеріалів належить публічному акціонерному товариству «Житомирагрохім». Підприємство, окрім видобутку, займається також переробкою (подрібненням та збагаченням) вапняків і має всі технічні засоби (техніку і обладнання) для забезпечення повного циклу робіт з хімічної меліорації.
«Поліські вапняки унікальні тим, що аналогів їм просто не існує на Україні», – розповідає директор ПАТ «Житомирагрохім» Володимир Ефимець. – До його складу входять переважно кальцій і магній, і така суміш сприятливо впливає на родючість закислених ґрунтів. А це якраз те, що сьогодні потрібно для перезволожених і закислених сільськогосподарських угідь Поліської зони. Та проблема в тому, що останні 3 роки ці роботи в області практично ніхто не проводить», – бідкається Володимир Леонідович.
Раніше у кожному районі були розроблені і діяли державні програми розвитку земельних відносин, які передбачали зокрема і комплекс агротехнічних заходів для поліпшення ґрунтів. Зараз ці програми існують здебільшого на папері, через брак коштів вони не фінансуються з місцевих бюджетів. Тому підприємство останні роки виробляє всього 3-5 тисяч тон добрива в рік, а може і 10-15 тисяч тон виробляти.
У свою чергу, дрібні, середні і навіть крупні сільгоспвиробники області також скаржаться на нестачу вільних грошей. Вапнувати угіддя треба, але де взяти кошти? Розводять руками місцеві фермери. Адже потрібно ще й пальне придбати і мінеральні добрива, закуповується в першу чергу все найнеобхідніше для вирощення врожаю.
Із крупних агрогосподарств області неабияку зацікавленість у вапнуванні угідь цього річ проявили керівники ТОВ «Схід-Захід», що у Ємільчинському районі. Їх спеціалісти підрахували, що проведене вапнування ріллі збільшує її врожайність на 20-30%, тим більше, що проводити його потрібно в середньому один раз на 5 років. Отже, одноразові затрати варті п’ятирічної вигоди. Проте, так вигідно рахувати вміють не всі. Відповідно до останніх експертних досліджень в нашій області із 1200 тисяч гектарів орних угідь близько 800 тисяч гектарів є закисленими і потребують вапнування. Найбільша частка таких угідь у Коростенському, Володарсько-Волинському, Ємільчинському, Лугинському і Олевському районах.
Ще один факт сумної статистики – щороку аграрна галузь Житомирщини недоотримує орієнтовно, 80 тисяч тон зернових через відсутність повноцінної меліорації кислих ґрунтів. Ці роботи можуть виконувати і самі сільгоспвиробники, закупивши вапняну суміш у «Житомирагрохіма». Саме підприємство власною технікою може забезпечити повний цикл вапнування 15 тисяч гектарів сільськогосподарських угідь щорічно. Проте, ні того, ні іншого поки що не видно, а в результаті ми маємо не лише втрати врожаю, але й деградацію колись родючих земель.
І це непокоїть сьогодні не лише фахівців аграрної сфери. У тому ж Лугинському районі левова частка сільгоспугідь забруднена радіонуклідами, деякі угіддя роками не обробляються взагалі, на деяких сіють сою і соняшник, що різко збільшує загальну площу деградованих, непридатних земель в районі.
«Потрібні будуть десятки років і десятки мільйонів гривень, щоб відродити родючість поліських ґрунтів», – стверджує начальник Лугинського «райзему» Іван Шишук. — Земля не прощає таких промахів, а варварського ставлення – тим більше. В районі є вапняковий кар’єр, є тисячі гектарів закислених угідь, є навіть програма розвитку земельних відносин на 2007-2015 роки. В ній прописано виділення коштів – приблизно 150 тисяч гривень на проведення вапнування, поліпшення земель. Але по факту нічого не зроблено», – підсумовує керівник районної земельної служби.
Логіку чи якісь закономірності у вищенаведеному шукати зайве, мабуть все це можна назвати одним словом – «безгосподарність» або «безтолковість», адже природні багатства у нас просто валяються під ногами, а ми їх навіть підняти не можемо.

Категорія: Земля | Переглядів: 307 | | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *:
Copyright "Скарбниця Житомирщини" © 2018 |